Електронна комерція і електронні гроші

З 25.09.2015 р. в Україні відбулась сенсація: 03.09.2015 р. Парламент України прийняв Закон України «Про електронну комерцію» (надалі — «Закон»), а 25.09.2015 р. Президент України — підписав зміст Закону. В бізнес-спільноті почалось жваве обговорення позитивних і негативних наслідків, і, як з’ясувалось, скептиків виявилось значно більше, ніж оптимістів. Мовляв, «швидко застаріває ініціатива», «спільнота не зрозуміє», «споживач не бачить в цьому сенсу» і т.д. Проте, слідуючи за країнами, що мають подібне законодавство в версії 2.0 або 3.0, Україна робить лише перші кроки, і, як на нас, досить вдалі, нехай і частково копіюючи світову практику. Здивування викликає використання практики РФ [про це прямо зазначено в Пояснювальній записці до проекту Закону], замість практики, наприклад, США. Ні в якому разі ми не виступаємо проти практики РФ, проте практика США і Японії, на перший погляд, є більш об’ємною і змістовною, ніж РФ. Однак.

Проти чого ж виступають скептики? Закон говорить, що електронна комерція — «відносини, … здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем … із застосуванням платіжних інструментів …». Електронна комерція — це стихії сфер інформаційних технологій, інтелектуальної власності, юриспруденції і фінансових інститутів (інструментів). В рамках електронної комерції створюються інструменти і механізми, які допомагають електронній комерції розвиватись. Тобто, виходить, що скептики проти розширення кордонів торгівлі.

Тут ми і зупинимось більш детально.

Деякі аналітики змогли порахувати ємність ринку електронної комерції і стверджують, що цей ринок перевищує самі найсміливіші очікування в 2 млрд. доларів, а по даним інших аналітиків — очікування перевищують 20 і більше млрд. доларів. Звісно при оцінюванні ємності ринку необхідно і можна враховувати різні фактори: наприклад, фактор тільки сьогоднішнього попиту або сьогоднішнього з майбутнім попиту. Але мова не про ємність, а про бар’єри, які стримують чи можуть стримувати розвиток цього сектору економіки. Наявні бар’єри заважають формувати реальну ємність ринку. Безбар’єрні попит і пропозиція — прямі важелі, які зможуть показати реальну ємність ринку. Якщо ж вилучити із українського законодавства технічні бар’єри, ті, що містяться в ряді нормативно-правових актів, «випущених» Національним банком України (НБУ), то сфера електронної комерції могла би мати ємність, що скоріше наближається до 20 млрд. доларів. Згадані вище бар’єри існують, передусім, щодо:

• суб’єктів, які мають право здійснювати діяльність із використанням електронних грошей;
• сум операцій, які можуть проводитись суб’єктами в межах доби, місяця або року;
• відсутності достатнього нормативного регулювання сфери, де використовуються визнані світом механізми і інструменти в сфері електронної комерції.

Пані Гонтарева на черговій прес-конференції повідомила громадськість про те, що НБУ в 2016 році може зняти валютні обмеження. В кулуарах, подекуди, обговорюють, що НБУ планує зняти і інші обмеження, про які, наразі, ще не анонсовані. Чи дійсно (?) мова може піти про усунення бар’єрів в т.ч. в сфері електронних грошей.

Але зараз про наступне.

Ми припускаємо, що ринок електронної комерції може розвиватись швидше, якщо на цьому ринку будуть лібералізовані правила роботи із електронними грошима. Така лібералізація допомогла б електронній комерції вийти на новий якісний рівень.

Законодавчими актами України визначено, що грошовою одиницею України є гривня, а гроші можуть існувати у готівковій або у безготівковій формі. Як зазначає НБУ: «… На сьогодні на ринку фінансових послуг пропонується послуга щодо здійснення розрахунків, у тому числі за товари, роботи, послуги, з використанням облікових записів та прав вимоги, що зберігаються як одиниці вартості на електронному пристрої («титульні знаки», «облікові записи», «електронні гаманці», «віртуальні рахунки» тощо), які за економічною суттю належать до одиниць вартості та ідентичні категорії «електронні гроші» …». Положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказує, що електронні гроші — одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. І, як вбачається, такі електронні гроші не можуть бути виражені в іншій валюті ніж українська.

Електронні гроші відрізняються від інших видів грошей за:

1. за формою (є електронними);
2. за способом використання (переважно в мережі Інтернет);
3. за типом носія (фізичний пристрій або на базі програмного забезпечення);
4. за типом технологій зберігання;
5. за ступенем анонімності;
6. за емітентом (випущені банківською установою, а не державою);
7. за нормативним регулюванням (регулюються національним законодавством і правилами суб’єкта емісії).

При розрахунках електронними грошима списання коштів здійснюється із електронного гаманця, який має номер і не містить інформації про його власника. Як правило, ідентифікується гаманець, а не його власник. Для користування електронними грошима потрібна інфраструктура — комп’ютерні мережі, Інтернет та електронні платіжні сервіси. Також, електронні гроші пов’язані з платіжною системою, що виступає їх емітентом (є еквайром або має договір еквайрингу) (наприклад, «MoneXy» (от «Фідобанк(а)»), Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), «GlobalMoney»). Випущені емітентом електронні гроші зобов’язані на 100 % забезпечуватись реальною паперовою валютою України.

Використання електронних грошей можна з далекою ймовірністю ототожнити із безготівковими операціями, однак, такі операції не пов’язані із поточним чи іншим видом рахунку; такі гроші знаходяться в електронному гаманці користувача, що створюється за допомогою унікальних логіна та пароля на відповідних Інтернет-сайтах і можуть без відома банку чи іншої третьої особи бути використані для оплати будь-якої речі, що законно перебуває в цивільному обороті. Паперові гроші такої можливості не дають, так як для здійснення розрахунків зацікавленим особам необхідно зустрічатись або мати відповідні реквізити у фінансовій установі для оплати вартості товару (послуги, роботи); електронні ж гроші мають, в цьому сенсі, переваги над паперовими, так як через Інтернет-сервіс можна здійснити оплату і отримати товар, наприклад, поштовою службою.

Використання електронних грошей — приватний, неперсоніфікований і конфіденційний спосіб здійснення оплати вартості товарів (послуг, робіт). Так само, як і готівкові кошти — кожен може використати ту кількість готівкових коштів і на ті об’єкти, в яких зацікавлена відповідна особа; дуже важко дізнатись, в порівнянні із банківськими операціями, хто і за що сплатив і яку річ придбала зацікавлена особа.

І, як результат, визнаючи електронні гроші, український нормотворець надає українському споживачеві право здійснювати розрахунки із використанням електронних грошей в т.ч. при проведенні електронної комерції. Таке право досить обмежене у його реалізації. Багатьма документами Україна взяла на себе зобов’язання щодо зняття технічних бар’єрів при здійсненні на її території торгівлі. Проте п. 2.4. глави 2 Положення про електронні гроші (Положення) в Україні зазначає, що емітент зобов’язаний визначати суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог:

1. сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 4 тисячі гривень;
2. сума електронних грошей на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 14 тисяч гривень;
3. і, наостанок, користувачі мають право використовувати електронні гроші для здійснення розрахунків за допомогою електронного пристрою, який поповнюється і перебуває в розпорядженні користувача в сумі до 62 тисяч гривень протягом календарного року.

До липня 2015 року описані вище бар’єри були вдвічі менші, проте і існуючі бар’єри не роблять цю сферу суспільних відносин більш привабливою.

Також, НБУ вказує (п. 3.3 Положення), що користувачі — фізичні особи мають право переказувати електронні гроші іншим користувачам — фізичним особам з використанням наперед оплачених карток у сумі до 500 гривень на день та не більше 4 тисяч гривень протягом одного місяця.

Для особи, яка розуміється на електронній комерції або сплатах за допомогою електронних грошей, суми, вказані вище, є незначними, мізерними. Якщо електронні гроші використовуються фізичними особами-підприємцями, а саме вони в більшій своїй кількості створюють інтернет-магазини і інший бізнес в мережі Інтернет, то 62 тисячі гривень на рік — надзвичайно мало.

Чим же так неприйнятні для держави електронні гроші (не плутати із криптовалютами)?

Регулятор обмежує права громадян у використанні власних коштів і механізмів, які допомагають їх витрачати. Деякі прихильники теорії обмеження скажуть, що це на користь рекомендацій FATF. Але ж FATF не забороняє використання грошей; FATF проти відмивання брудних коштів і їх легалізації, і всі рекомендації направлені відносно таких обставин. Інший аргумент — шахрайство в сфері електронної комерції і регулятор таким чином намагається убезпечити учасників електронної комерції від негативних наслідків. Але хто сказав, що паперові гроші та/або безготівкові платежі більш безпечні? Використання кожного грошового інструменту, в тій чи іншій мірі, — ризиковане. Ще — електронні гроші використовуються для оплати незаконних товарів (послуг, робіт) і складно прослідкувати хто оплатив і за що була оплачена сума з електронного гаманця (зберігається принцип приватності). Якщо ця обставина є суттєвою, то чи вирішена вона (?) в цьому контексті, коли відповідні особи використовують готівкові кошти.

Обмеження регулятора в меншому своєму ступені дають позитивний приріст і принципово не вирішують необхідне питання. Ризики є і завжди будуть існувати. На нашу думку, регулятору за допомогою зацікавлених осіб варто звернути увагу на освітні питання в цій сфері і допомогти зацікавленим особам зрозуміти суть електронної комерції, суть інструментів, які можуть в ній використовуватись, переваги, які містяться при використанні електронної комерції, і проводити відповідну роз’яснювальну роботу серед всіх учасників ринку електронної комерції, поширюючи позитивний досвід. З іншого боку, саме кіберполіція завадила б використанню електронних грошей, за допомогою яких придбаваються напівзаконні або незаконні товари (роботи, послуги).

Можливо (?) при вирішенні питань про зняття в 2016 році відповідних обмежень пані Гонтаревій потрібно звернути увагу на обмеження, що в т.ч. існують при використанні електронних грошей.

Світова спільнота, що сповідувала принцип «безпаперовості» грошей із розвитком IT-технологій, передбачала сценарій, коли електронні гроші будуть використовуватись споживачем частіше, ніж паперові, або взагалі зможуть їх замінити. Так, порівняно із використанням паперових грошей, використання електронних грошей в світі, на сьогоднішній день, не такий поширений інструмент: відсоток використання в порівнянні із паперовими значно малий, але він щороку зростає. Проте, нове покоління (в т.ч. підприємців), яке користується Інтернет-технологіями і пов’язаними із ними можливостями, з часом будуть свідомо все більше і більше використовувати такий інструмент як електронні гроші.

Підсумовуючи, привертаємо увагу до наступного. Окрім юридичних аспектів, що виникають при вирішенні цього питання, Україна зможе вирішити багато економічних питань, а саме:

1. унормування діяльності суб’єктів ринку обігу електронних грошей в межах здійснення ними електронної комерції створить правове поле, в рамках якого можуть працювати відповідні суб’єкти;
2. спростить розрахунки між зацікавленими особами;
3. виведе електронну комерцію на новий якісний рівень;
4. дозволить використовувати електронні гроші зацікавленими особами не тільки на національному рівні, а і на міжнародному;
5. залучить більше зацікавлених осіб (небанківські установи) при вирішенні питання про поширення і адміністрування електронних грошей (за прикладом ЄС, США, Японії);
6. через зняття бар’єрів зросте споживання і в економіку залучається більше коштів;
7. банківська система отримає менше навантаження і її операційна діяльність зможе обслуговуватись меншою кількістю співробітників; це в т.ч. стосується обігу готівки — для її обслуговування не потрібна та кількість осіб, які залучаються на сьогодні;
8. можливість використовувати електронні гроші як іноземну валюту створить передумови для привабливого інвестиційного клімату, в т.ч. у сфері туризму.