Записи ОРД після реєстрації провадження в ЄРДР: допустимість доказів

Уявіть картину: правоохоронці місяцями документують діяльність фігуранта. Усе йде за планом. Але в якийсь момент оперативні матеріали мають перетворитися на докази у кримінальному провадженні. І саме тут, на стику між Законом України «Про ОРД» та КПК України, ховається процесуальна міна сповільненої дії. Вона здатна повністю «помножити на нуль» роботу цілого оперативного підрозділу.

Йдеться про системну проблему, яку суди досі вперто намагаються не помічати: проведення оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) після того, як відомості вже внесли до ЄРДР.

Далі. Уявімо класичну ситуацію, яка щодня трапляється у десятках проваджень. Оперативний підрозділ на підставі закону про ОРД встановлює технічний захід — наприклад, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (прослуховування) або відеоконтроль особи.

Пристрій працює в автоматичному режимі. Він сумлінно пише гігабайти даних і поняття не має про тонкощі кримінального процесу.

Хронологія катастрофи для прокурора, до прикладу:

• 16 червня: стартує легальний оперативний запис (ОРД);
• 7 липня: слідчий офіційно реєструє кримінальне провадження в ЄРДР;
• 10 липня: технічний захід нарешті зупиняють.

Правоохоронці задоволені, підшивають до матеріалів один спільний протокол, який охоплює весь період — з 16 червня по 10 липня. Здавалося б, усе чудово. Але для досвідченого адвоката це момент для процесуальної перевірки.

Правова проблема тут очевидна. Записуючий пристрій працював без зупину, але правовий режим його роботи радикально змінився 7 липня.

З моменту реєстрації кримінального провадження будь-яке збирання доказів щодо цих фактів має відбуватися виключно за правилами КПК України. Тобто — через негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД) та виключно на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду.

Що ми маємо в результаті? Три дні записів (з 7 по 10 липня) отримані правоохоронцями без ухвали слідчого судді в межах КПК України. Старий дозвіл у межах ОРД після появи запису в ЄРДР автоматично втратив свою легітимність для нових записів.

Оскільки ці три дні незаконного зняття інформації фізично змішані в одному файлі або на одному диску з «легальним» періодом, сторона обвинувачення зазвичай робить вигляд, що нічого не сталося. Вони просто приносять до суду весь масив даних під виглядом «матеріалів ОРД».

Верховний Суд чітко вказав: перевірка інформації про те, що особа вчиняє або вчинила злочин, після внесення відомостей до ЄРДР можлива лише шляхом проведення НСРД. Звідси випливає критерій допустимості: матеріали ОРД можуть бути визнані доказом лише тоді, коли вони були отримані строго до моменту реєстрації кримінального провадження.

Записи, зроблені бодай на хвилину пізніше — навіть у межах того самого технічного заходу, на тому самому обладнанні й щодо тієї самої особи — автоматично опиняються поза правовим полем. Вони є недопустимими на підставі статті 87 КПК України.

Поки обвинувачення сподівається на те, що «і так пройде», перед судами постає серйозний виклик.

Якщо матеріали «до» та «після» реєстрації ЄРДР змішані в один нерозривний аудіо- чи відеофайл, суд не може просто заплющити очі на незаконну частину запису. У таких випадках діє просте правило: якщо обвинувачення технічно не здатне відокремити законно отримані дані від незаконних, недопустимим має визнаватися весь масив інформації на носії.

«Інерційне» прослуховування — це не просто технічна дрібниця чи формальність. Це грубе порушення конституційних прав людини на таємницю спілкування та приватне життя, вчинене всупереч встановленій законом процесуальній формі. І доки суди ігноруватимуть цю системну помилку, вироки розсипатимуться в апеляціях та Верховному Суді знову і знову.